Вадим Панас, вихованець "ДЮФК Волинь”, став гравецем- київської «Оболоні» після обох львівських команд –
спочатку «Карпат», потім «Львова». І не
просто виступає, а забиває важливі голи. В останньому турі його удар приніс
виїзну нічию у грі з криворізьким «Кривбасом».
-Відколи я в «Оболоні», то вже вдруге відзначився
забитим голом, - Приємно, що зумів забити та принести користь для своєї
команди. А це найголовніше. Вважаю, що гол, який я забив – це робота цілого
колективу команди. Адже хтось подав, хтось підправив, масажист правильно
масажував, лікар добре розтер, тому цей гол – робота всіх. Ми эробимо одну
загальну справу, завдяки якій «Оболонь» здобуває очки. відповідає Вадим
-Свого часу ти виступав за «Львів»,
зараз в «Оболоні» дуже багато екс-гравців «Львова» та й ваш тренер Сергій
Ковалець теж у недалекому минулому тренував «синьо-золотих». Чи не утворили ви
своєрідну львівську діаспору в «Оболоні»?
-Та ні. Чому ви так вважаєте? Немає ніякої
діаспори. Просто багато гравців працювало з Сергієм Ковальцем, у футбольному клубі «Львів» тому всі ці гравці
розуміють, чого ми хочемо, куди крокуємо. Всі ці футболісти по-спортивному в
хорошому розумінні цього слова були з характером, тому, можливо, Івановичу й
приглянулися.
-Те, що ви знаєтеся ще зі «Львова»,
допомагає для налагодження ігрових зв’язків та взаєморозуміння на полі?
-Це вже не мені судити, про це нехай краще
скажуть уболівальники, їм зі сторони видніше. Скажу тільки одне, що зараз у нас
в «Оболоні» всередині команди мікроклімат дуже добрий, дуже приємний, такий, що
тільки працювати і приносити хороші плоди – тобто позитивні результати. Тут
велика заслуга нашого головного тренера Сергія Івановича Ковальця.
-Свого часу ти зіграв одну гру за
«Карпати». Чи не шкодуєш за тим, що не вдалося закріпитися у цій команді?
-Все, що не робиться, все робиться, на краще. Хоча я цей період свого
життя запам’ятав, бо він у мене був непростим. В мене тоді було два переходи і
я після «Карпат» майже півроку грав на область… Однак, нічого страшного не
сталося. Я працював та вірив у те, що повернуся до еліти і все буде добре.
Найголовніше вірити і все обов’язково вийде, став гравецем київської «Оболоні» після обох львівських команд –
спочатку «Карпат», потім «Львова». І не
просто виступає, а забиває важливі голи. В останньому турі його удар приніс
виїзну нічию у грі з криворізьким «Кривбасом».
-Відколи я в «Оболоні», то вже вдруге відзначився
забитим голом, - Приємно, що зумів забити та принести користь для своєї
команди. А це найголовніше. Вважаю, що гол, який я забив – це робота цілого
колективу команди. Адже хтось подав, хтось підправив, масажист правильно
масажував, лікар добре розтер, тому цей гол – робота всіх. Ми эробимо одну
загальну справу, завдяки якій «Оболонь» здобуває очки. відповідає Вадим
-Свого часу ти виступав за «Львів»,
зараз в «Оболоні» дуже багато екс-гравців «Львова» та й ваш тренер Сергій
Ковалець теж у недалекому минулому тренував «синьо-золотих». Чи не утворили ви
своєрідну львівську діаспору в «Оболоні»?
-Та ні. Чому ви так вважаєте? Немає ніякої
діаспори. Просто багато гравців працювало з Сергієм Ковальцем, у футбольному клубі «Львів» тому всі ці гравці
розуміють, чого ми хочемо, куди крокуємо. Всі ці футболісти по-спортивному в
хорошому розумінні цього слова були з характером, тому, можливо, Івановичу й
приглянулися.
-Те, що ви знаєтеся ще зі «Львова»,
допомагає для налагодження ігрових зв’язків та взаєморозуміння на полі?
-Це вже не мені судити, про це нехай краще
скажуть уболівальники, їм зі сторони видніше. Скажу тільки одне, що зараз у нас
в «Оболоні» всередині команди мікроклімат дуже добрий, дуже приємний, такий, що
тільки працювати і приносити хороші плоди – тобто позитивні результати. Тут
велика заслуга нашого головного тренера Сергія Івановича Ковальця.
-Свого часу ти зіграв одну гру за
«Карпати». Чи не шкодуєш за тим, що не вдалося закріпитися у цій команді?
-Все, що не робиться, все робиться, на краще. Хоча я цей період свого
життя запам’ятав, бо він у мене був непростим. В мене тоді було два переходи і
я після «Карпат» майже півроку грав на область… Однак, нічого страшного не
сталося. Я працював та вірив у те, щоб повернуся до еліти і все буде добре.
Найголовніше вірити і все обов’язково вийде.